J ОТЕКА 'КРАїНСЬКОі МОЛО :1 ФІЛЯДF ІІЬФ Мову І правопис автора, залишено згІдно з його бажанням. Д. ДОНЦОВ :".Рfн Лt:.,J).I.. . ~і ::И•іЯАЕJ1!;9ії • 1918, plK Київ - 1954- НАКЛАДОМ ВИДАВНИЦТВА "ГОМІН УКРАШИ" - ТОРОНТО, ОНТ. КАНАДА GISJIIOTEКA ВИДАВНИЦТВА "ГОМІН УКРАПІИ" Ч. І О6rортка роботи п-ні Н. r е р ке н • Р ус о в о і Printed. Ьу "Homin Ukrainy" (Ukrainian Echo) PuЬl. Со. Ltd. ВСТУП Ця книга- не спогади. Це - щокількаденні записки, роблені похапцем, часто вночі, в 1918 році в Києві, про зустрічі, епізоди, події та акції політичног·о характеру - чисто припадково збережені до цього часу: (зам-ітки н~пол;ітичного характеру знищено). Це доривочні фраr­ менти, написані, поде.куди телеrрафним стилем, бо на детальний опис не позволяв скажений темп тодішнього життя. Тим не .менше автор думає, що ці замітки не позбавлені де-якої вартости, бодай як спостереження свідка, а іноді й учасника подій вікоп.ом.ного бурхли·вого 1918 року; з його цікавими постатями, з його блиска­ вичними змінами; з бор·отьбою на життя і смерть ріжних національних і політичних сил, з напружено-трівожним, повним несподіванок повітрям тодішнього Києва, сто­ лиці зненацька збудженої в вогні ре·волюціі і війни до самодержавного життя зі свого столітнього сну, Украіни. Старі й молоді "статечні" громадяне, що любуються в ''безст·оронніх об'єктивних" описах подій, най .ліпше цеї книги не читають. •Бо писана вона, очевидно, "субєк­ тивно", цебто з особистої точки погляду автора; з точки погляду його власної оціЯки політичних партій, подій і дієвих осіб драми. Деякі, не завжди ясні для сучасного читача, згадки про факти і особи, пояснено в примітках в кінці книги. Прибув я до Києва, з першої с·воєї еміграції, в ~інці березня 1918 року, за Центральної Ради, м.ісяць з чимсь перед гетьманським переворотом, коли німецькі й україн­ ські відділи ще билися на наших північних границях, очищуючи Укра~ну від московських банд. Записки мої починаються з днем 29 травня 1918 р. і кінчаються 9 січня 1919 р., кілька днів перед моїм виїздом з .києва (з додатком записок під час мого пере­ їзду через Галичину і Відень). з Стара царська командна верхівка і в імперії і на Україні, була тоді вже своїх впливів позбавлена. Та-ж, яка думала прийти їй на зміну, ліберальна соціялістична, була усунута на бік большевиками в Московщині і Цен­ тральною Радою на Україні. Але сили царської і ліберально-соціялістичної Ро~ії не були ще розгромлені, ні в імперії, ні на Україні. Будучи зайдами, меншостІQ на нашій землі, москалі (і жиди) звикли себе уважати за командну касту на Україні. Захитані в своїм упривілейо­ ванім ~тановищі в політиці, в церкві, адмінісrрації, чв в промислі й торговлі, чи в пресі, дивилися вони з кепсько-укритою злобою на держа'ВНе відродження України. Всіма свої,ми симпатіями тягнули не до Києва, а до Петербурга й Москви. Кажучи теперішнім полі­ тичним жарrоном, з того середовища рекрутуваласи 5-та кольона Москви в містах і містечках У·країни. Важ­ кою колодою на шляху до незалежности нації лягла ця 5-та •кольона в 1918 р. і в наступних роках. Широкі (не провідниц~:>кі!) верстви автохтонної людности України, - це були: або "малороси", націо­ нально інертні, пасивні, готові піти за всякою с п р а в ж • н .ь о ю силою, або була це селян~ька стихія, менше або більше політично свідома, але органічно й традиційно національна. Стихія, в якій навіть Гі вороги, москаJІі Бражньов або Антонов-Овсєєнко, чи поляки, як Коссак­ Щуцька або Дунін-.Козіцка, свідки тих подій, - бачиJІи величезну не~пожиту енергію, очайдушне завзяття, сильно вкорінене почуття справедливости, розмах, ши­ рокий жест; стихія, по·вна душевної шляхетности і героїзму, страшна в своїй помсті за зневагу ІЇ кривду; обдарована усіми прикмета.ми, що їх праві і ліві швейки так глупо зневажують як осоружний їм "дух анархічного степу", а москалі - як "бандитизм''. Стихія ця - з якої найкращих верств завше готовий був спалахнути невмирущий вогонь козацтва, - гаря­ чим відблиском світилась в творах Руданського, Сторо­ женка і, очевидно, Ше.вченка; стихія пrрИІВЯЗ!і!На до своєї віри, звичаїв, землі, ворожа до зайдів визнскувачів, 4 готова при сприятливій нагоді, ловстати но·вою Хмель­ ниччиною, чекаючи тільки, як кожда маса, клич·і<в і фор­ мул, які дали б її енергії мету, напрям і форму. І - новіт­ ніх хмельничан. Цього не дала розбудженій національній стихіі JІііберально-соціяJІістична інтелігенція українська, яка в 1917 р. задумала ту стихію очолити. Інтелігенц1я та мріяла здобувати права Украіни не силою, а - (лід час революції!) леrальним шляхом лерего·ворів з "братньою російською демократі€ю", за яку вони, антимілітаристи, посилали вмирати украінців-вояків під час офензиви Керенського. Інтелігенція та кликала боро­ тися не за стародавній, приватновласницький уклад нашого села, а за антинаціональний соціялі-зм. Не за національний ідеал держа·вности, проти метрополії, а за спільний з слівзвучними партіями російськими соціяль­ ний ідеал; за лровінціяльне С·амоврядування в межах імперії. Всі тодішні соціялістичні і демократичні партії українські ля-гнували ідею державної самостійности як глупу авантуру, а боротьбу за державність- як шкідли­ вий "мілітаризм". Жорсто·кий біг лодій ·nоставив ту інтелігенцію перед неслодіваним для неї фактом: що російська революІJJія і революція українська були явища собі ворожі; що боротьба між ними неминуча, та що йде не про соціяльну, міжклясову, а про політичну, міжнаціональну боротьбу. Тоді соціялістичний провід почав наспіх орг·анізовувати цю накинуту йому боротьбу, ·ідейно до того не підго­ тований. Розбита червоною Москвою демократична Цен­ тральна Рада, покликавши собі на доnомогу армії кайзера Вільгельма, знов стала українським урядом. Таку ситуацію застав я, вернувши до Киева, в березні 1918 року. В партіях була тоді мішанина ріжнародних елементів. Самостійники, які видвигнули цікаву лостать Отаманівського, чомусь, в догоду моді, лрибраJІи назву "соціялkтів-саміс'Гійників''. Соціялістичну наліпку взяли .JtЛЯ своеі партії і "федералісти" С. Єфремова. Натомісць 5 до партії "ес-ерів", в перші місяці революції, пристало досить "сам·остійницької молоді, що держалася націо­ нально-пол.ітичної 'ідеолог.ії Донцова" (Дом ан с ь ки й, ''Боротьба українськог.о народу •за волю", Вінніпеr). До жадної з цих партій, як і до своїх .колишніх партійних товаришів з Укр. Соц.-Демократії, я не приступив, бо з соціялістами я пірвав ще на еміграції. Ми вже перед війною лоборювали себе взаємно. Точками розходження були: моє неrативне відношення до російсь~ої культури та до усякої, старої чи новоі .Росії. Моє вороже до тих партій наставлення скріпилося від тог·о безладу, повного браку державної екзекутиви 'і ясної ідеї політичної, які я побачи·в, зразу ж по повороті на Україну, під урядом Центральної Ради. Я приступив до заложеної М. і С. Шеметами, В. Ли­ пинським і М. Міхновським партії "Хліборобів-де.мокра­ тів", яка, всупереч наз·ві, була партією консервативною, а крім того, ворожою до соціял·ізму, і до політики ЦентралІіної Ради. fi самостійницький характер забез­ печувала особа М. Міхновського, якого "Самостійна Україна", на мене, ще молодого студента, зробила неза­ тертий вплив. Лучшю мене тоді з чолоними людьми тої партії ще й спільне соціяльне середовище, з якого ми вийшли, середовище поміщицьке-землевласницьке. Мені усміхалась ідея зробити з цеї партії rравитаційний осе­ редок, до якого можна було б притягти близькі нам ВЇДЛ·аМКИ З И'НШИХ партій. Коли, хутко по перевороті 29 квітня, покликав мене гетьман до співпраці, я зразу відгукнувся на це. Що мене до цього спонукало? Передусім сама особа гетьмана Павла .. На тлі сірої штандартности і безбарв­ ности демо-соціялістичного провідництва, - П. Ско­ ропадський був індивідуальністю. Дальше, він посідав прикмети, яких бракувало центрально-радянцям: мав в собі живчик владолюбства і звичку командування. Мав фах, що найбільше тоді був потрібний для правителя України: був військовиком. Нарешт.і, мав політичну від­ вагу, бо стаючи гетьманом самостійної України, він 6 аражував собі всю ту, російсько-монархічну, касту, до якої належав. Що він був "царським rенералом", - мене не ара­ жало. Були царськими генералами, або полковниками і центрально-радянські вищі офіцери, Юнаків, Греков, Сальський, Омеляно·вич-fІавленко, Росіневич, Безручко та инші. Ці останні, як і Скороп-адський (якому одначе одно­ му це закидали), теж перед революцією не брали участи в українськім національнім русі. Але я знав, що гетьман на фронт.і ще в 1917 р. почав українізувати свої частини і творити Вільне .Козацтво. Знав я і те, що ще в корпусі Пажів, за свідоцтвом його колеr, - він •Мр:іяв про булаву і думав стати колись гетьманом Украіни. Переходячи від моментів особистого характеру, до пол.їтич·них, я пристав до гетьмана тому, що хотів бачити в нім нашого Бонапарта. Мал·о щось подібного поло­ ження революційної України, перед переворотом rеть­ манським, до положення революційної Франції перед переворотом 18-г.о брюмера Бонап·арта. І там, .і у нас, по упадку монархії, ·новий, революційний провід допро­ вадив країну до анархії, з якої її вивести могла тільки чиясь тверда рука. Бонапартові удалося: розгромити зовнішніх ворогів, спираючись на армію, завести лад в середині держави, привернути права церкви, забезпечити де-які, безпово­ ротн.і, нескрайні, здобутки революції, - створення сво­ бідного міцного селянсько.г.о стану і знищення станових привілеїв фендального панства, приборкати ворогів нового ладу, як лівих (якобінців і соціялістів), так і правих ( ст.оронників монархії) і створити нову правлячу верству (аристократію) країни зі сплаву антагоністичних елементів, коли то перший консул засадив до одного столу і якобінців і роялістів. Щось подібне доконав гетьман Богдан, який з шлях­ тичів Кричевських і Виговських (тих "польських rене­ ралі'в") з одного боку, а з другого з вовrурівців і Дже­ джал·іів, створив оту "вельможну громаду", за виразом 7 Шевченка, "козацького панства", яка більш, як сто піт правил·а Україною. Тримав з Богданом і народ, "чернь", як тоді говорили, якої він не відступався і яку звав своею "правою рукою'' - не головою, бо нею був він сам, г власне, рукою, якою його гол·о·ва двигала. Зробити щось подібне серед подекуди анальоrічних обставин, - могло спокусити і гетьмана. Під час 2-ої світової війни, на еміграції, одних моїх знайомих, прибулих з Румунії, гетьман розпитувався: - "а як там rенерал Антонеску? Чи з нього вийде Бонапарт"? І додав: - "Бо я тепер вірю тільки в rенералів і в Бонапарті,в" ... Створити ту нову провідну верству в 1918 р. на Україні, вигляди були. Многі "малороси" і члени ''мало­ російського дворянства" {хоч і зизували на білий Петер­ бург, як французькі роялісти на Лондон і Кобленц) - :t.юг~и би пристати до гетьманського. режиму, бачучи упадоІ< своєї дотепері:ньої підпори - царату, а зна­ ходячи в гетьманаті, хоч би за ціну втрат соціяльних привілеїв, силу, яка б ухоронила їх та країну від боль­ ше-визму і запровадила б у ній лад. Провідні (не скрайно ліві!) національно-українські верстви можна було б зєднати твердим стояння,м під прапором державної само­ стійности і послідовним переведенням національно­ культурної реукраїнізації московщеної доти України. Законне, але негайне переведення революції земельних відносин заспокоїло б розрушене село, зробивши з нього основний бастjон проти большевизму ззовні, з Москов­ щини і з середини, зі сторони 5-ої кольони в :містах і в містечк21х. Головною ж передумовою успіху подібного пляну було створення сильної національної армії. Це не була утопія. Праві національні українські кола ("хлібороби-.н.емократи" та деякі инші, демократичні "ес-ефи"), де-які видатні ·Особистости з тих правих і поміркованих кругів (Д. Дорошенко, С. Шелухин, П. Дорошенко, Д. Маркович, В. Науменко, В. Леонтович та инші) - приєднувалися до гетьманського режиму. Приєдналися до нього й галицькі січовики, колишия підпора Центральної Ради. Вступили на гетьмансьху 8